Відсьогодні столична магістраль започатковує на своєму web -сайті рубрику «Історія та сьогодення Південно-Західнії залізниці», з допомогою якої широкий загал матиме змогу ближче познайомитися з багатим історичним минулим залізниці та видатними постатями минулого, які були першопрохідцями залізничного транспорту на теренах нашої батьківщини.

У червні 1870 року товариства Києво-Брестської, Одеської і Брестсько-Граєвської залізниць об’єдналися в товариство Південно-Західних залізниць.

Це була перша в Росії велика залізниця довжиною 2167 кілометрів, що на той час становило 10% від усієї залізничної мережі країни. Південно-Західні – таку назву залізниці отримали через те, що колії мали відповідне розташування стосовно центральних районів величезної імперії. Тож з обох столиць дивилися на українські землі з їх древнім культурно-політичним центром Києвом як на південно-західну провінцію.

Офіційно рух залізницею було відкрито 7 червня (26 травня) 1870 року. Об 11 годині 30 хвилин із Києва відійшов перший поїзд, що прибув у Бірзулу (нині Котовськ, за 22 кілометри від станції Балта) о 6 годині 27 хвилин ранку наступного дня. Так було покладено початок існуванню Південно-Західної залізниці.

Залізниці необхідні були фахівці високої кваліфікації різних напрямків: інженери-механіки, інженери-колійники, інженери-організатори руху, фахівці зі зв’язку та нових на той час засобів напівавтоматичного регулювання рухом поїздів. Корпус цих фахівців формувався виключно із випускників Інституту інженерів шляхів сполучення, іноземних фахівців та людей з університетською або вищою політехнічною освітою.

Із величезної кількості фахівців найбільшої уваги заслуговують такі видатні діячі як І.О. Бліох, О.П. Бородін, Д.І. Андрієвський, С.Ю. Вітте, К.С. Немішаєв.